23 квітня- Міжнародний день книги і авторського права

Всесвітній день книги та авторського права— відзначається щорічно 23 квітня, починаючи з1996року.

Уперше спробу пов'язати 23 квітня з книгами було зроблено 1923 року продавцем книг у Каталонії (Іспанія). Початкова ідея належала валенсійському письменнику Вісенту Клавелу Андресу, який запропонував у такий спосіб вшановувати письменника Мігеля де Сервантеса, спочатку 7 жовтня, в день його народження, а потім— 23 квітня, у день його смерті.

У 1995 році ЮНЕСКО вирішило святкувати Всесвітній день книги та авторського права.

Всесвітній день книги та авторського права було проголошено на 28-й сесії ЮНЕСКО 15 листопада1995року (Резолюція №3.18). Рішення прийняте з метою просвіти, для подальшого розвитку усвідомлення культурних традицій, а також з урахуванням того, що книги є найвагомішим засобом поширення знань та найнадійнішим способом їхнього збереження. Це найчудовіший винахід для обміну ідеями за межами людського простору та часу, а також найпотужніша сила викорінення бідності та мирного будівництва . В резолюції відзначається також доцільність проводити в цей день книжкові виставки та ярмарок.

Приймаючи таке рішення, враховували досвід ряду країн та організацій, які вже й раніше проводили «День книги». Зокрема, в Іспанії у1926році король Альфонс XIII підписав декрет про святкування в Іспанії Дня іспанської книги. Після деякої полеміки, було вирішено, що цим днем стане23 квітня— день смерті Мігеля Сервантеса. У Барселоні цей день збігся зі святом на честь заступника Каталонії Святого Георгія, коли книготорговці влаштовували грандіозний книжковий ярмарок. Саме там, з1931року, з'явився звичай дарувати троянду кожному, хто придбає книгу.

Це свято має на меті сприяти поширювати задоволення від книжок і читання. Щороку 23 квітня у всьому світі проводять святкування, мета яких— визнати чарівну силу книг, що є зв'язком між минулим і майбутнім, мостом між поколіннями та культурами. З цієї нагоди ЮНЕСКО та міжнародні організації, які представляють три основні галузі книжкової індустрії— видавців, книгорозповсюджувачів та бібліотеки, вибирають місто, яке стає Світовою книжковою столицею, щоб упродовж наступного року підтримувати своїми власними ініціативами імпульс святкування Дня книги аж до 23 квітня наступного року. Головне святкування відбувається щорічно в штаб-квартирі ЮНЕСКО. Туди запрошують продавців книг, видавничі компанії та митців, щоб поділитися своєю пристрастю до книг та читання, проводячи практичні семінари для молоді з типографії, ілюстрування, книгопереплетення, книгодрукування. ЮНЕСКО щиро запрошує плекати книги як цінний інструмент для обміну знаннями, взаєморозуміння та відкритості у світі розмаїття.

18 квітня день народження Володимира Рутківського

Володимира Рутківського називають письменником, який робить читачів щасливими. Особливо дітей. Його роман "Сторожова застава" та тетралогія "Джури" про пригоди козаків - одні з найулюбленіших книжок дітей в Україні.

Життя цього письменника є прикладом постійного долання несприятливих обставин. Народився він 18 квітня трагічного 1937 року у сім’ї вчителів. У характері письменника переплелися польський гонор батька та козацька міць матері.

Вищу освіту Рутківський отримував спочатку в Одеському інституті харчової холодильної промисловості, а через два роки перевівся до Одеського політеху, працював на Одеському суперфосфатному, проте незабаром зрозумів, що справжнє його покликання – література.

Починав Володимир Рутківський як поет. Але згодом вирішив писати для дітей. Наївно вірив, що тут свободи буде більше.

За радянських часів його звинувачували в українському націоналізмі, його твори відмовлялися друкувати

Від перших років життя Володимира Григоровича цікавила історія. Як згадує сам письменник, «дитинство моє минуло над Сулою, поміж Руссю і Диким степом. Саме в наших місцях зупинявся князь Ігор перед невдалим походом на половців. І з полону тікав теж через наші місця. У наших місцях бився Наливайко, неподалік народився Морозенко — той самий, за яким плакала Україна. Тож жити поза історією я просто не міг». Історією був просякнутий кожний клаптик землі.

В рідному селі Велика Буримка на Черкащині Володя зі своїми товаришами-школярами розкопав первісну стоянку кінця ашельської (близько 300 тисяч років тому) епохи. Це відкриття було таким вагомим, що відомий академік Іван Шовкопляс заніс стоянку до значних історичних відкриттів. Цей випадок справив вирішальний вплив на вибір життєвого шляху хлопця. І хоч археологом, як мріяв Володя, стати йому не судилося, захоплення історією Батьківщини залишилося назавжди і перелилося у пригодницькі історичні романи та повісті.

Майже десять років пропрацював заввідділом соціальних проблем у газеті „Одеські вісті” і навіть визнавався кращим журналістом Одещини.

Перша журнальна публікація «Джур» відбулася ще 1995 року в «Однокласнику». За 12 років оприлюднений текст так нікого і не зацікавив! І лише 2007 року книгу видали повністю і вона здобула популярність. Популярність в Україні Рутківський отримав після 70 років – коли вийшла його пригодницька трилогія про джур, видана видавництвом А-ба-ба-га-ла-ма-га: «Джури козака Швайки» (2007), «Джури-характерники» (2009), «Джури і підводний човен» (2010). В 2014-2015 роках восени вийшла незапланована частина і трилогія стала тетралогією, книга називається «Джури і Кудлатик»

16 квітня 85 років від дня народження Миколи Івановича Компанця (1939-2018) українського художника - ілюстратора, графіка

1957 року закінчив Київську художню школу ім. Т.Г.Шевченка, 1964-го— року Київській художній інститут по профілю книжкової графіки, навчався у Г.Якутовича та Г.Гавриленка.

Працює художнім редактором журналу «Барвінок» та завідувачем експериментальної редакції нової книги— Комітету по пресі при РМ УРСР.

З 1983 року працює у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. З 1993 року керує навчально-творчою майстернею вільної графіки, 1992— доцент, з 1995— професор.

Є автором численних станкових графічних творів, його твори:

• книжкові ілюстрації— «За двома зайцями» М. Старицького, 1967,
• «Наталка-Полтавка» І. Котляревського— 1969,
• збірки поезій Т.Г.Шевченка— 1974,
• «Маруся» Г.Квітки-Основ'яненка— 1978,
• «Гуси-лебеді летять» М. Стельмаха— 1979,
• М.В.Гоголь «Вечори на хуторі біля Диканьки»— 1982,
• збірки повістей М. Гоголя, 1989,
• збірки повістей Г. Квітки-Основ'яненка— 1989,
• твори у станковій царині— серії «Земля батьків моїх», 1984—1994,
• «Седнівські мотиви»— 1990,
• «Зимове Закарпаття»— 1991—1993,
• «Двоє»— 1991—1993,
• також твори— «Буг після дощу», 1996,
• «Десна. Вечірні сутінки»— 1997,
• «Весняна повінь»— 1998.

2 квітня - День дитячої книги

Міжнаро́дний день дитя́чої кни́ги— свято, встановлене з ініціативи та за ухвалою Міжнародної ради дитячої книги. Відзначається щороку (починаючи з1967) 2 квітня— в день народження великого казкаря Ганса Крістіана Андерсена. Цим підкреслюється надзвичайно важлива роль дитячої книги у формуванні духовного та інтелектуального обличчя нових поколінь Землі.

Зазвичай до цього дня у багатьох країнах приурочують проведення тижня дитячої та юнацької книги. Проводять конкурси, виставки, конференції і фестивалі, присвячені найкращим книгам світу. Програми яскраві, розважальні, такі, що запам’ятовуються. Традиційно з нагоди свята представники IBBY організовують в школах різних країн урочисті заходи для дітей, зустрічі з авторами і ілюстраторами, конкурси на найкращий твір тощо. І скрізь, у всіх країн і народів, королем свята вважається Андерсен. Чарівному казкарю Андерсену належать романи, п’єси, вірші, проте в літературі він залишився перш за все як автор казок та історій, що склали 24 збірки, виданих в 1835–1872. Світову славу Андерсену принесли його казки, в яких поєднується романтика і реалізм, фантазія та гуморі сатира. Біографія Андерсена теж нагадує казку, особливо якщо з довірою поставитися до його розповіді про себе в двох великих мемуарних нарисах «Казка мого життя». Твори Андерсена спонукали українського композитора Жанну Колодуб до створення багатьох музичних творів для дітей. Серед них — «Снігова королева» та інші.

У наш складний і бурхливий час, коли стрімко зростає потік інформації, що його дістає дитина з усіх можливих джерел, твори дитячих письменників проходять випробування на подальше життя.

Наталя Забіла

Наталя Забіла — одна з найстарших українських письменниць, яка писала переважно для дітей. Впродовж усього творчого життя вона сповідувала один принцип: для дітей треба писати так само добре, як і для дорослих, і навіть ще краще. Саме тому книжки письменниці й донині читають, знають і люблять. Зроблене Наталею Львівною в дитячій літературі важко переоцінити. Адже вона була фундаторкою української радянської дитячої літератури і стала її досвідченим майстром. Дуже популярними серед юних читачів є збірки: «Під ясним сонцем», «Веселим малюкам», «У широкий світ», «Оповідання, казки, повісті», «Стояла собі хатка». Однією з найкращих книжок Наталі Забіли є цикл віршованих оповідань «Ясоччина книжка».

Ганна Чубач

Відома українська поетеса Ганна Чубач казки почала складати для молодших сестер. Стіна в маленькій кімнаті письменниці завішана картинами. На них герої казок і віршів Чубач — ворони, коти і лебеді. Вони намальовані лаком для нігтів і прикрашені бісером. Сама поетеса говорить, що її казки не придумані, а життєві. 1983 року видавництво «Веселка» видало її першу дитячу книжку «Йшла синичка до кринички». Пізніше вийшла книжка «Веселі чомучки», а ще Ганна Чубач написала 11 абеток для дітей.

Дитячі книги вбирають у себе цілий світ: все цікаве, що трапляється на світі, рано чи пізно в них потрапляє. Їх нескінченне строкате різноманіття тішитиме все нові й нові покоління дітвори.

21 березня Всесвітній день поєзії

Декілька слів про день поезії в Україні. Загальнонаціональний поетичний різновид— це думи (віршовані поеми), виконували їх, як правило, під супровід бандури або кобзи. Духовним наставником української нації був Тарас Григорович Шевченко. Чоловік мав блискучий ліричний хист. За революційні вірші, які він писав пережив довготривале заслання.

“Геній української поезії” за своє життя написав безліч відомих балад, поем і повістей. Т. Г. Шевченко став відомим поетом у всьому світі. Його твори перекладали на безліч діалектів, за межами нашої країни йому установлено багато пам'ятників. Класиками української поезії, також вважають Лесю Українку та Івана Франка. Сучасна поезія України— це вікові традиції, поети різних поколінь приділяли максимум уваги державним та людським проблемам. Живий вид мистецтва, що постійно розвивається ще з давніх часів це про поезію.

Поезія дає наснагу створювати щось нове, неабияк розширює світосприйняття, наповнює мову новими словами, надихає на цікаві починання. Вивчати поезію дуже корисно для пам'яті не тільки дітям, а й дорослим, також людям поважного віку. Це заняття запобігає процесу старіння мозку. В Україні це свято святкують з 2004 року.

Вірші до дня поезії, які буде цікаво прочитати у колі близьких та друзів:

Про поезію та силу слова

Страшні слова, коли вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись,

коли не знаєш, з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,

із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди і мільярди слів,

а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія— це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.

Ліна Костенко

Що з нами збудеться,

мила, що з нами стане?

Вітер сліпий жебракує поміж містами.

Мох проростає дахами,

тоншають стіни.

Те, що здавалось непевним,

стало постійним.

Те, що здавалось далеким -

стало свідомим.

Хочу додому, чуєш!!!!

Я хочу додому...

Спогад пече, розлука гірчить безпідставно...

Що з нами збудеться,

мила,

що з нами стане?..

Там, де, здавалось, завтра, настало сьогодні.

Наші тіла годовані,

душі— голодні.

І уві сні так беззахисно й підсвідомо:

«хочу додому,

мила, я хочу додому...»

Марко Терен (Мар'яна Козуліна)

Поезія— мелодія душі,

І струни так сильно зачіпає,

Вірші адже володіють енергією любові,

І як граніт вони всесильні.

З всесвітнім днем поезії Вас я вітаю,

Творчості, таланту серцево Вам бажаю,

Нехай Вам завжди посміхається удача,

Всіх благ земних, терпіння і добра.

19 березня 2024 року виповнилося 94 роки Ліні Костенко – українській поетесі та письменниці.

Ліна Костенко цікаві факти з життя

В дитинстві мріяла бути льотчицею. Якось вирішила стрибнути з парашутом. Взяла стару мамину парасольку, обідрала чорну тканину (адже парашут повинен бути білим, яким бачила його в небі), натягнула на каркас простирадло. Забралася на горище і, відкинувши драбину, стрибнула … Звичайно, сильно забилася. Але не плакала.

Коли їй було 11 років почалася Друга Світова війна. Ці дитячі спогади вплинули на її творчість, вона багато писала про війну та мир.

У Ліни Костенко було тавро дочки «ворога народу» (батька поетеси, Василя Костенка, блискучого педагога і поліглота, який знав 12 мов, у 1936-му засудили на 10 років концтаборів).

У 15 років вона вже читала Дідро, Гельвеція, Платона, Аристотеля … Закінчила школу з медаллю.

Перші вірші Ліна Костенко опублікувала в 16 років.

У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Вимушене мовчання тривало 16 років, в Україні твори Костенко не друкувалися. У відповідь на таку жорстоку ценцуру, поетеса навіть оголосила голодування.

Після Чорнобильської катастрофи Ліна Костенко – єдина з українських письменників – майже 20 років регулярно відправлялася в Чорнобильську зону. Та висвітлювала цю трагедію у своїх віршах.

Ліна Костенко – почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів.

Улюблений музичний твір Ліни Костенко – «Реквієм» Верді, особливо «Dies Irae» («День Гніву»).

Відмовилась від звання Героя України, так як для неї політичні заслуги неважливі, так як покликання письменника – лише писати.

Через впертість та неабияку сміливість Ліну Костенко називають залізною жінкою. Вона завжди говорила та писала, що хотіла. Навіть коли її колеги боялись репресій та мовчали, вона відкрито критикувала владу. Таку незламність поетеса унаслідувала від бабусі.

Нагороди:

Почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Почесний доктор Львівського національного університету.

Почесний доктор Чернівецького національного університету (2002).

Лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка (1987, за роман «Маруся Чурай» і збірку «Неповторність»)

Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О.Теліги (2000).

Нагороджена Почесною відзнакою Президента України (1992) і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (березень 2000).

Відмовилась від звання Героя України, відповівши: «Політичної біжутерії не ношу!»

Відзнака «Золотий письменник України», 2012

У листопаді 2013 року УГКЦ нагородила Ліну Костенко, Редлиха Шимона та Зеновію Кушпету третьою щорічною відзнакою імені блаженного священномученика Омеляна Ковча.

У 2015 році мала планета Сонячної системи № 290127 отримала назву Лінакостенко.

“Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А у нас є.”

Оголошено лауреатів Шевченківської премії 2024 року:

• Співачка Джамала (Сусана Джамаладінова) - за альбом "Qirim" з кримськотатарськими піснями;
• Художник Андрій Єрмоленко- за серію художніх робіт "Ukrainian resistance // Український опір";
• Поет Дмитро Лазуткін- закнигу поезій "Закладка";
• Журналісти Євген Малолєтка, Мстислав Чернов та Василиса Степаненко- за декілька журналістських матеріалів про облогу Маріуполя (репортажі, фото та відеорепортажі, розслідування та фільм "20 днів у Маріуполі");
• Композиторка Кармелла Цепколенко- за кантати "Читаючи історію" за поезією Оксани Забужко, "Звідки ти, чорна валко, пташина зграє?" за поезією Сергія Жадана, Дуель-Дует для скрипки та контрабасу, Симфонію № 5;
• Поетеса Ярина Чорногуз- за книгу поезій "[dasein: оборона присутності]";
• Режисер-постановник Іван Уривський, художниця-постановниця Тетяна Овсійчук, хормейстерка Сусанна Карпенко- за виставу "Конотопська відьма" за повістю Григорія Квітки-Основ’яненка Національного академічного драмтеатру імені Івана Франка.

9 березня 210 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченко (1814-1861) видатного українського поета, драматурга, художника, політичного і громадського діяча

Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринці (тепер частина Черкаської області), в Україні. Він належав до родини кріпаків. Дитинство провів у селі Кирилівка (раніше Керелівка), де відчув нелегкі умови селянського життя та соціальні обмеження людей нижчої соціальної ланки.

У 1822 році почав навчатися грамоти в місцевого дяка, проте, не витримавши його знущань, припинив заняття. У 1828 році влаштувався слугою до панського двору в селі Вільшани, де продовжив вивчати письмо та арифметику. Також встиг побувати у Вільнюсі, куди поїхав зі своїм паном.

У 1840-х роках Шевченко став одним із провідних представників української літературної громади в Києві. Його поетична збірка «Кобзар» (1840 рік) стала символом національного відродження та патріотичної поезії.

Через свої соціально-політичні погляди, «гострі» вірші та членство в «Кирило-Мефодіївському товаристві», Шевченко привернув увагу царських властей. У 1847 році він був засуджений до 10 років заслання до Петербурга й ув’язнений у казематі. Уже наступного року його було включено до Аральської експедиції.

За два роки, в 1850-му, Шевченка повторно заарештували й запроторили в Новопетрівський береговий форт. Під час каторги Шевченко не припинив писати вірші та створювати художні твори.

Після звільнення з каторги в 1857 році, переїхав до Петербурга, де продовжував свою літературну та художню діяльність. Він створив низку знакових віршів, які виражали його глибокий патріотизм та боротьбу за свободу та гідність українського народу. У 1879 році повернувся в Україну, де перебував під таємним поліційним наглядом.

Тарас Шевченко помер 10 березня 1861 року в Петербурзі у віці 47 років. Його творча спадщина увійшла до золотих сторінок української літератури, мистецтва та історії, а сам Шевченко став символом національної свободи, гідності та боротьби за незалежність України.

2 березня 165 років від дня народження Шолом Алейхема (1859-1916) єврейського прозаїка

Народився 18 лютого (2 березня) 1859 року у місті Переяславі на Полтавщині (тепер Переяслав-Хмельницький Київської області) у родині дрібного крамаря. Дитячі роки минули у невеличкому містечку Воронькові Полтавської губернії.

Навчався в хедері — єврейській початковій релігійній школі. Згодом під впливом єврейської просвітницької літератури займався і загальною освітою, навчався у повітовій школі. Після закінчення навчання в училищі отримав професію учителя.

У юнацькому віці йому дуже сподобався твір «Робінзон Крузо». Настільки надихнувшись їм, хлопчик в 15 років написав свою, єврейську версію Крузо. І з цього моменту він твердо вирішив стати письменником.

Майже все своє життя прожив в Одесі. Але через гоніння на євреїв змушений був переїхати в Америку, де і прожив до кінця життя.

Справжнє ім’я письменника – Соломон Наумович Рабинович.

Одного разу в 1876 році він став працювати домашнім учителем у одного багатого підприємця, навчаючи його дочку, Голде Лоєва (єврейку). Закохавшись в свою ученицю, Шолом Алейхем розумів, що благословення її батька йому не домогтися, так як він сам бідний. Але через 6 років Голде всупереч волі батька все – таки стала дружиною письменника і навіть народила йому 6 дітей!

Після смерті свого багатого тестя, Шолом переїжджає до Києва, і починає грати на біржі. Навіть 5 років не минуло, як він спустив всю спадщину і пустився в «подорож», бігаючи від кредиторів.

Українські міста, де жив і працював письменник: Лубни, Біла Церква, Одеса, Київ, Львів.

Часом він надавав містам і містечкам умовні назви: Київ — Єгупець, Боярка — Бойберик, Одеса — Чорноморськ.

21 лютого Міжнародний День рідної мови

Міжнародний День рідної мови - це свято, яке нагадує про право кожного розмовляти рідною мовою у своїй країні.

Українці це право знову виборюють зі зброєю в руках.

За українську мову, національну ідентичність та право бути господарями на своїй землі гинуть кращі сини та доньки країни.

Мова є безпосереднім виразником єдності кожної країни.

Захищаємо своє, поважаємо інше!

З Днем рідної мови!

Міжнародний День рідної мови в ХЛ № 91

19 лютого День Державного герба України

Тризуб має тисячолітню історію.

Український тризуб уособлює для нас зв’язок поколінь, прагнення народу до власної державності. Обравши знак Володимира Великого за національний символ, українці чітко означили власне коріння та історичне правонаступництво наших державних утворень. Тризуб - це символ нашої незалежності, гордості та жаги до волі. Тож шануймо його!

На шевронах українських бійців, які захищають сьогодні нашу державу від російської агресії, знову, як і століття тому, зображено тризуб. Вже багато століть наш герб єднає українців та надає нам сил.Це символ держави, що пройшов довгий і водночас трагічний шлях, з яким український народ утверджував віковічну мрію про державність, соборність і незалежність.

Будьмо гідними нашої історії і тих завдань, які стоять перед Українською Державою сьогодні! Для сучасного покоління українців Тризуб – це символ з великим змістом. Не даремно вважається, що у ньому зашифроване слово "Воля". І нехай цей прапор і надалі гордо майорить поміж прапорів європейських держав як символ країни, що обрала демократичний шлях розвитку!

7 лютого 1812 року народився Чарльз Джон Хафф Діккенс (1812-1870) англійський письменник, романіст

Факти з біографії Чарльза Діккенса

Чарльз Діккенс з’явився на світ 7 лютого 1812 року в невеликому англійському містечку Лендпорт. Він був другою дитиною з восьми дітей Джона Діккенса і його дружини Елізабет Діккенс.

Коли Діккенса-старшого по службі перевели в Чатем, все сімейство послідувало за ним. Дитинство письменника пройшло в страшних злиднях. У 1824 році його батько, нездатний забезпечувати велику сім’ю, опинився в борговій в’язниці.

Щоб допомогти матері зводити кінці з кінцями, 12-річний Чарлі був змушений кинути школу і влаштуватися на фабрику з виробництва вакси. Неділями вся сім’я відправлялася у в’язницю до батька — тільки там вони могли сховатися від наполегливих кредиторів.

Через деякий час Діккенси отримали невелику спадщину. Батько опинився на волі, знову влаштувався на роботу, погасив всі борги, проте мати наполягла на тому, щоб Чарльз залишився на фабриці.

Попри важку роботу, допитливий хлопчик продовжив навчання. Він вступив до Веллінгтонської академії, після закінчення якої влаштувався молодшим клерком в адвокатську контору.

Через рік юний Діккенс навчився стенографії, став працювати репортером. У 1830 році йому пощастило влаштуватися на роботу в редакцію «Монінг Хронікал».

Робота в редакції буквально окрилила Діккенса. Захоплено працюючи над репортерськими завданнями, він зрозумів, що його покликанням є письменницька праця. Притаманна йому тонка іронія, жива і багата мова відразу привернули увагу читачів.

У 1836 році Діккенс наважився надрукувати свій перший твір — «нариси Боза», які охоплювали психологічні замальовки, портрети типових лондонців.

У цьому ж році письменника-початківця чекав приголомшливий успіх після публікації його «посмертних записок Піквікського клубу».

Письменницький успіх Діккенса полягав у тому, що його розуміли і приймали всі верстви суспільства. Свого однодумця в ньому бачили і ліберали, які захищали свободу, і консерватори, які ратували за традиційні цінності.

Твори Діккенса написані в кращих традиціях критичного реалізму. Письменник прагнув показувати читачеві правду, якою б гіркою і безсторонньою вона не була. Але при цьому він скрашував всі темні сторони тонким гумором і іронією, давав надію на зміни на краще.

Найчастіше головними героями Діккенса ставали прості, звичайні люди, для яких головною цінністю є сім’я. Важливу роль в його творах зіграли діти, образи які є майже в кожному творі Діккенса.

2 лютого 212 років від дня народження Євгена Павловича Гребінки (1812-1848) українського прозаїка, поета

Євген Павлович Гребінка народився на хуторі Убіжище Пирятинського повіту.Батько письменника був штаб-ротмістром, учасником війни 1812 року. Початкову освіту хлопець здобував вдома. З 1825 навчався у Ніжинській гімназії вищих наук, де й почав писати вірші.

1831 року, після закінчення гімназії, Гребінка повернувся додому.У цей час пережив особисту драму через любов до сестри товариша з гімназії. Описав її у "Записках студента". Цього ж року на сторінках "Украинского альманаха" в Харкові під псевдонімом Е. Гребенкин вийшов його перший друкований твір "Рогдаев пир".

1834 року Гребінка переїхав до Петербурга.Викладав там російську словесність у військових училищах. Писав батькам:"Тіло моє було в столиці, а душа далеко − в рідному степу, під солом'яною покрівлею маленького будиночка".

У червні 1835 року Іван Сошенко познайомив Гребінку з Тарасом Шевченком.Євген Павлович підтримував Шевченка матеріально, допомагав із самоосвітою, долучився до викупу поета з кріпацтва. До того ж у 1843 році він супроводжував Шевченка у подорожі рідною землею після 14-річної розлуки з Україною.

Гребінка збирав твори українською мовою й випускав їх у додатках до журналу "Отечественные записки".Однак у 1839-му видавець Андрій Краєвський відмовився публікувати додатки українською. Згодом із зібраних матеріалів Гребінка уклав альманах "Ластівка".

Це була важлива подія у становленні українського літературного слова, оскільки на сторінках одного альманаху зібралися твори Шевченка, Котляревського, Квітки, Забіли та Боровиковського.

Українською мовою усі твори Євгена Гребінки вперше опублікували 1878 року.

Амеріканська секція IBBY відзначила дві українськи книжки

Національна секція США Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги (IBBY) уклала перелік видатних книжок з країн свту 2024 року, до якого увійшли книжки "Жовтий метелик" Олександра Шатохіна та "Хто зробить сніг?" Мар'яни Прохасько та Тараса Прохаська.

"Жовтий метелик" Олександра Шатохіна - це "тиха книжка" про життя після війни

"Хто зробить сніг?" вийшла 2013 року у Видавництві Старого Лева

Тепла казка про родину кротів та їх тринадцять кротенят, про їх дружбу та взаємодопомогу, про турботу та домашній затишок, а також про те...хто насправді робить сніг....

19 січня 215 років від дня народження Едгара Алана По (1809-1849) амеріканського прозаїка, поета

Едгар По не тільки був видатним письменником і поетом, а й засновником детективного жанру, а так же жанру жахів. Він створив дивовижний світ містики, світ символізму і таємниць, які лише він один міг розгадати.

Батьками Едгар були мандрівні актори, згодом хлопчик залишився сиротою, а потім прийомний батько, недолюблівая письменника, і зовсім позбавив його спадщини. В юності письменник кидає навчання в університеті Вірджинії, а потім і у військовій академії і обирає своїм ремеслом літературу.

Початком літературної кар’єри письменника були збірки віршів, але вони не мали успіху і Едгар переключився на прозу.

Найпопулярнішими і відомими творами письменника є розповіді жахів. Життя письменника була похмурою, йому доводилося часто міняти роботу в пошуках заробітку, переїжджати з місця на місце – все це відбилося на його творчості.

Літературна діяльність Едгара По хоч і не подарувала нам величезні томи і збірники творів автора, зате була дуже різноманітна. Так детективні твори письменника разюче відрізняються від «жахів», вони більш спокійні і розмірені, не дарма ж сам автор називав їх – «логічні розповіді». Ось приклади кількох оповідань: «Вбивство на вулиці Морг», «Золотий жук», «Таємниця Марі Роже».....

8 січня 145 років від дня народження Степана Васильовича Васильченка (Панасенка) (1879-1932) українського прозаїка, педагога

Степан Васильович Васильченко (справжнє прізвище — Панасенко) народився 27 грудня 1878 (8 січня 1879) в м. Ічня на Чернігівщині в сім’ї селянина-шевця.

Навчався 1888–1893 в Ічнянській початковій школі. Два роки готувався до вступу в учительську семінарію. 1895 вступив до Коростишівської учительської семінарії. Закінчивши навчання 1898 вчителює на Київщині та Полтавщині до 1904 року і в цей час вів щоденник «Записки вчителя».

1906 заарештовано за участь у робітничих страйках. 1908 хворого на тиф Васильченка звільнили, але заборонили учителювати.

Повертається до Ічні, заробляє на життя приватними уроками. 1910–1914 — завідувач відділу театральної хроніки газети «Рада».

У 1910 виходять твори — «Мужицька арихметика», «Вечеря», «У панів», «На чужину», «Циганка» та ін., пройняті любов’ю до людини праці, утвердженням віри в перемогу справедливості.

1920 подорожував із хоровою капелою «Думка» по містах і селах Лівобережної України.

1921 працював у Києві вихователем і завідувачем дитячого будинку, 1921–1928 — вчителем школи імені Івана Франка.

1 січня 110 років від дня народження Юрія Оліферовича Збанацького (1914-1994) українського прозаїка, драматурга

Юрій Оліферович Збанацький народився 1 січня 1914 року в селі Борсукові на Чернігівщині в селянській родині.

Закінчив Остерську семирічну школу, куди доводилося щодня ходити пішки за 13 км.

Навчався в Чернігівському педагогічному технікумі, і у Ніжинському педагогічному інституті, який закінчив у 1937 році.

По закінченні інституту працював учителем, директором неповної середньої школи, завідувачем районного відділу освіти.

Учасник Другої світової війни з 1941 по 1945 роки.

Після окупації району залишився на окупованій території. Розпочав підготовчу роботу по створенню підпілля, проте за доносом зрадника 6 січня 1942 року був заарештований. Після допитів направлений в концентраційний табір, в якому пробув майже 7 місяців. У вересні 1942 року втік з табору. Повернувщись додому Збанацький організовує партизанський загін.

Писати Збанацький розпочав ще до війни. Перші його дру­ковані твори з’явилися в 1944 р. У 1948 р. вийшла повість «Таємниця Соколиного бору», яка принесла йому славу й визнання.

В 1970 р. за роман «Хвилі» письменникові присуджена Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка, а в 1975 р. роман «Кують зозулі» удо­стоєний літературної премії імені Лесі Українки.

22 грудня 190 років тому народилася українська письменниця та перекладачка Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська) (1833-1907)

"Я прожила весь свій вік, ідучи по одній дорозі й не звертаючи убік. У мене могли бути помилки і слабкості, як у більшості людей, але в головному я ніколи не заплямувала себе відступництвом" (Марко Вовчок)

ТЯЖКЕ ДИТИНСТВО

Марко Вовчок і її брат Дмитро писали про своє дитинство винятково в чорних барвах. Після батькової смерті мати вийшла заміж удруге – за колишнього військового. Вітчим виявився алкоголіком і картярем. До садиби тепер з'їжджалися професійні шулери, вони пиячили, грали, галасували, а ще знущалися і віддавали накази. З дому почали витікати гроші, коштовності, землі, цінності. Напившись до білої гарячки, вітчим трощив меблі в кімнатах, а тоді хапав сокиру й ганявся за Марією і її матір'ю.

Рятуючи доньку від хаосу і злиднів, мати віддала її до Харківського жіночого пансіону. У рідне Катерининське Марія більше не повернеться. А заради зустрічей із донькою мати сама мусила їздити в Харків.

Кажуть, через обставини свого дитинтва Марія почала боятися людей, стала відлюдною і мовчазною. На канікули їздила до тітки – Катерини Мордовиної – в Орел. В домі Мордовиних Марія жила як бідна родичка – за ширмою в комірчині.

СВОГО ЧАСУ БУЛА ЄДИНОЮ В УКРАЇНІ ЖІНКОЮ-ПИСЬМЕННИЦЕЮ

Наприкінці 50-х років ХІХ ст. Марія Вілінська була єдиною в українській літературі жінкою-письменницею.

ПИСЬМЕННИЦЯ ВОЛОДІЛА МАЙЖЕ ДЕСЯТЬМА МОВАМИ

Марія знала близько 10 іноземних мов, серед яких французька, англійська, польська, чеська, німецька, українська (рідною для неї була російська) та інші. У родині письменниці повсякденною мовою була французька.

Цікавий факт: майже 40 років Марко Вовчок була постійним співробітником журналу Magasin d`Education et de Recreation, у якому друкувався Жуль Верн.

ТАЄМНИЦЯ ПСЕВДОНІМУ "МАРКО ВОВЧОК"

Версія виникнення псевдоніму М. Вілінської – прізвище її першого чоловіка Марковича. Згодом письменниця познайомилася з Пантелеймоном Кулішем, який вигадав "Марко Вовчок", поєднавши прізвище чоловіка Марії з її "вовкуватістю" у спілкуванні. Попри славетний псевдонім, який наразі знає майже кожен українець, сама письменниця люто ненавиділа це "прізвисько".

До речі, сучасники підтверджували, що у спілкуванні Марія була небалакучою, "вовчкуватою". Ганна Барвінок, дружина Пантелеймона Куліша, згадувала про неї:"…Була мовчазна, мало говорила, так що трудно було узнати її розум. Може, од того Куліш назвав її "Вовчком", що вона наче злякана, мовчуща...

13 грудня 130 років від дня народження Миколи Григоровича Хвильового (Фітільова) (1893-1933) українського поета, прозаїка, критика

Культовий український письменник Микола Хвильовий народився 13 грудня 1893 року й за своє недовге життя став однією з ключових фігур національної літератури й одним з найважливіших представників Розстріляного відродження. Бувши прогресивним тависокоінтелігентниммитцем, він всіляко підтримував та впроваджував політику "українізації", творив ідеологію національно-культурного відродження України й виступав за інтеграцію українського в європейську та світову культуру.

Декілька цитат Миколи Хвильового:

"Одна із ознак мистецтва — це його нестримний вплив на розвинений інтелект".

"Навіть великий біль стихає, коли підходить маленький, але ближче".

"За всяку ціну ми мусимо вивести нашу літературу на широку європейську арену".

"Я вам раджу: жити, читати газети, журнали.... любуватися прекрасними краєвидами..... ".

9 грудня 160 років від дня народження Бориса Дмитровича Грінченка (1863-1910) українського поета, прозаїка

Цікавою особистістю був Грінченко… Велика людина – величної країни! Факти з життя письменника насичені цікавими та важливими моментами, з якими варто ознайомитися

Народився Борис Грінченко на Харківщині. У родині було п’ятеро дітей (Борис, Петро, Ганна, Любов, Аполлінарія). Борис був найстаршим.

Читати майбутній письменник навчився у 5 років.

Усе своє недовге життя, лише 47 років, Борис Грінченко невтомно працював задля української культури. Він – автор «Словаря української мови, багатьох підручників, один із організаторів товариства «Просвіта», активно боровся за право викладати українську мову в школах.

Понад 10 років свого життя письменник віддав учительській праці.

Особистим Євангелієм для Грінченка був “Кобзар” Шевченка. Вперше цю книгу він прочитав у 13 років. Твори Шевченка надихнули його на віршування українською мовою, попри те, що у сімʼї розмовляли російською.

Знав Борис Грінченко німецьку й французьку мови, а пізніше — чеську, польську, вивчав норвезьку. В останні роки вивчав італійську, навіть розпочав роботу над українсько-італійським словником. Всі мови він вчив самостійно.

Улюбленими письменниками Б.Грінченка були Шіллер і Гейне.

5 грудня 145 років від дня народження Олександра Олеся (1878-1944) українського поета

10 фактів про Олександра Олеся

1. Справжнє ім'я — Олександр Іванович Кандиба. Олесем його називала дружина. У результаті поет почав друкувати лірику (а згодом й інші твори) саме під таким псевдонімом.

2. Народився він у селі Білопілля Харківської губернії 5 грудня 1878 року.Там він закінчив початкову школу та училище.

3. Під час навчання у Харківському ветеринарному університеті самостійно вивчав польську, сербську та болгарську мови. У той же період, на відкритті пам'ятника Котляревському у Полтаві, зустрівся з Панасом Мирним, Лесею Українкою та іншими культурними діячами того часу. В результаті вирішив повністю перейти на українську мову.

4. Писати вірші почав у віці 15 років, у рукописних журналах «Комета» та «Первоцвіт».Перший вірш Олександра Олеся був надрукований у 1905 році в альманасі «Багаття».

5. Перша збірка поезій, «З журбою радість обнялась» вийшла у 1907 році коштом мецената Петра Стебницького. Завдяки історикині Олександрі Єфименко, книга отримала широкий розголос. Після закінчення університету Олександр Олесь намагався знайти професію хоч якось пов'язану з творчою діяльністю — у газетах чи видавництвах. Проте результату це не дало, внаслідок чого поет 10 років працював ветеринаром на Дарницькій скотобійні в Києві.

6. За роки життя поет видав 10 збірок поезії.Оскільки авторську назву другої книги («Будь мечем моїм!..») не пропустила цензура, Олесь назвав її «Поезії. Кн.ІІ» і надалі продовжував нумерувати нові збірки римськими цифрами.

7. У 1919 році, рятуючись від більшовизму, Олександр Олесь з дипломатичним паспортом виїздить до Угорщини, залишаючи у Києві сім'ю.Через 4 роки Червоний хрест допомагає вивезти з УРСР дружину та сина.

8. Під час еміграції довгий час працював в уряді УНР. У 1921 році поет допомагав закордонному українському товариству в справах надання допомоги голодуючим.

9. У 1921 році видає збірку «Перезва», де у саркастичному стилі висміює українців-емігрантів.Через двозначність висловлювань книгу критикувала інтелігенція.

10. Помер поет у 1944 році, через місяць після отримання звістки про смерть сина Олега Ольжича у концтаборі Заксенгаузен.Був похований на Ольшанському кладовищі у Празі.

27 листопада 160 років від дня народження Ольги Юліанівни Кобилянської (1863-1942) української письменниці, прозаїка

Цікаві факти про Ольгу Кобилянську

Ольга Кобилянська закінчила 4 класи школи, а свій високий рівень знань досягла самостійно.

Письменниця добре малювала, грала на різних музичних інструментах (а навчилася грати на слух), була хорошою вершницею.

Цікаво, що Ольга Кобилянська підписувалася "Кобиляньска", бо саме таке написання започаткував її батько.

Ольга Кобилянська мріяла побачити море, але за все життя так його і не побачила.

Хотіла навіть стати професійною актрисою, але віддала перевагу літературі.

Із Лесею Українкою Ольга Кобилянська вперше поспілкувалася на Полтавщині.

Видатна українська письменниця прожила в Чернівцях понад 50 років.

Прості люди її дуже поважали і мали за щастя, коли вона виглядала із віконця і кланялася їм за пісні перед вікнами.

Ольга Кобилянська мала прийомну дитину (позашлюбну доньку одного із братів) і на старості, коли мала сили, то розповідала чудові казки своїм онукам. Письменниця мала добру пам’ять і могла декламувати твори із"Кобзаря" кілька годин.

Ольга Кобилянська дуже кохала Йосипа Маковея, але той не відповів їй тим же почуттям. За давньою легендою, дівчина, яка знайде едельвейси, буде дуже щасливою і матиме міцну та велику родину. Ольга маленькою дівчиною на крутих схилах назбирала ці квіти, але повір’я так і не справдилося. Але цей гербарій був завжди з нею.

25 листопада 185 років від дня народження Івана Семеновича Нечуя-Левицького (1838-1918) українського прозаїка, публіциста

Нечуй-Левицький – відомий український письменник, вчитель, фольклорист, перекладач.

Фундатор нового жанру в українській літературі – соціально-побутової повісті.

Корифей української прози, унікальна людина із загадковим баченням та чарівним талантом.

Він захоплювався українською мовою, протистояв русифікації України та говорив:“Мова народу є тілом нації, національний психологічний характер — то її душа».Першими творами Івана Нечуя-Левицького були: «Жизнь пропив, долю проспав» та «Наймит Яріш Джеря»

Нечуй- Левицький завжди брав активну участь у суспільному житті. Письменник був учасником “Громади"

Говорив: “Писати треба так, як люди говорять!”. Не терпів літеру “ї”, писав не “їх”, а “йих” і т. ін.Був дуже категоричним щодо правописута у заповіті вимагав, щоб так його саме так друкували завжди.

Мав декілька псевдонімів, найчастіше використовував їх у ранні роки своєї творчості – Іван Нечуй, Іван Баштовий, Г.Гетьманець, О.Криницький. Псевдонім Нечуй-Левицький з’явився з виходом його повісті “Дві московки”.

Був доволі дивакуватим та дуже пунктуальним. Завжди ходив з парасолькою та лягав спати о 10 вечора незважаючи ні на що.

21 листопада День Гідності та Свободи

21 листопада Україна відзначає 10-у річницю дня Гідності та Свободи.

Гідність, Честь, Незламність і Воля - слова, що вдало характеризують кожного українця. 21 листопада символізує початок подій, які вплинули на хід історії України, розпочавши боротьбу українців за свою свободу та право існування. Боротьбу, яка триває вже декілька віків, яка з новою силою вибухнула у 2004 році та продовжилася у 2023 році.

Після 24 лютого 2022 року ми почали цінувати це ще більше. Минуло 10 років, і наша боротьба вже на полі бою, де тисячі синів та дочок України віддають найціннйше, що мають - власні життя за українську Незалежність та Свободу, за право бути гідними нащадками вільнолюбивих предків.

З нагоди 10 річниці Революції Гідності та до Дня Гідності та Свободи в нашому ліцеї серед учнівської молоді були проведені тематичні онлайн заходи: виховні години "Україна - країна нескорених", години спілкування "Подвиг, що непідвладний часу", "Україна в боротьбі за державність".

17 листопада 50 років від дня народження Маріанни Ярославівни Кіяновської (1973) української поетеси, перекладачки, педагога

Українська поетеса, прозаїк, перекладач, літературний критик та дослідник літератури. Член Національної спілки письменників України (з 2000 р.), Асоціації українських письменників (з 2000 р.) та Українського ПЕНу (з 2013 р.).

З 2011 року є засновницею та директором незалежної літературної премії «Великий Їжак», якою відзначаються автори найкращих сучасних україномовних книжок для дітей. Основною метою цього визначного й безпрецедентного для України, українського дитячого письменництва, книговидавництва й літератури в цілому, проекту - є популяризація якісної друкованої книги серед дітей та підлітків й формування європейської читацької порядності та свідомості.

Твори Кіяновської перекладалися англійською, німецькою, італійською, шведською, азербайджанською, грузинською, польською, сербською, чеською, словацькою, словенською, литовською, білоруською мовами, івритом.

Як поет і прозаїк є учасницею численних антологій.

Переклади публікує у періодичних виданнях, в антологіях та окремими книгами. Нагороджена Почесним знаком «За заслуги перед польською культурою» (2014).

10 листопада 120 років від дня народження Тереня (Терентія) Германовича Масенка (1903-1970) українського поета, перекладача

Терень (Терентій) Германович Масенко народився у незаможній селянській родині.

Навчався на робітфаку Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту, а пізніше в Харківському інституті народної освіти.

Працював у редакціях газети «Червоний кордон», журналів «Молодняк» (1927-1930) і «Перець» (1930-1932), на радіостанції імені Тараса Шевченка...

Автор книжок для дітей.

Чимало віршів Т. Масенка поклали на музику композитори Георгій та Платон Майбороди, Л. Ревуцький («Пісня про Дніпро», «Дніпровські хвилі») та інші

Уславився як «поет-пісняр».

7 листопада 85 років від дня народження Анатолія Петровича Василенка (1938-2022) українського графіка, художника-ілюстратора та карикатуриста

Анатолій Василенко народився на Полтавщині.

Малював з дитинства. У двадцять років працював на цукровому заводі і почав створювати сатиричні замальовки для газети місцевої профспілки. 1959 року навчався в Миргородському керамічному технікумі, у 1960—1961 роках — у Київському училищі прикладного та декоративного мистецтва.

У цей же час почав співпрацювати з журналом “Перець”.

Був головним художником журналу для дітей “Перченя”.

Також працював у журналах “Барвінок”, “Малятко”, “Веселые картинки”, “Вітчизна”, “Дніпро”, “Ранок”, газеті “Сільські вісті”. За сюжетами двох авторських книжок Анатолія Петровича було зроблено лялькові фільми “Петрик у Космосі” та “Тимко-звіролов”.

Проілюстрував близько трьохсот книг для дітей та дорослих. Має конкурсні нагороди.

Президент України Володимир Зеленський 28 липня 2023 року підписав Указ №455/2023, відповідно до якого дата святкування Дня української писемності та мови булаперенесена з 9 листопада на 27 жовтня.

ЦІКАВІ ФАКТИ

1. Щороку до цієї дати стартує конкурс ім. Петра Яцика, у якому беруть участь знавці української мови з 20 країн світу. Їхня загальна кількість складає приблизно 5 млн. чоловік.

2 Рекордсменом серед переведених творів є «Заповіт» Т. Г. Шевченка. Починаючи з 1845 року, його перекладали на різні мови 147 разів.

3. До недавнього часу українська мова нараховувала приблизно 276 тисяч слів. Але стрімкий розвиток в останні роки суттєво збільшив цю кількість на декілька сотень.

4. За лексичним запасом найбільш близькими до української мови є: білоруська (84%), польська (70%) та сербська (68%).

5. Українська мова вважається найбагатшою на зменшувальні форми. Навіть у сучасному гімні країни зустрічається слово «воріженьки». Хоча слід зазначити, що у версіях 1862 та 1865 року ще вживалося «вороги».

6. Українська мова офіційно визнана однією з найкрасивіших: вона посідає друге місце у світі за мелодійністю (після італійської) й третє за красою лексики (після французької та перської).

7. Українська мова входить у тридцятку найпоширеніших у світі мов, кількість людей, які розмовляють українською – близько 45 мільйонів.

8. В українській мові, на відміну від решти східнослов’янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний.

9. 448 р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова “мед” і “страва”. Це була перша згадка українських слів.

10. В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру “П”. Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера “Ф”.

11. Серед слів найчастіше використовують іменник — «рука», прикметник — «великий», дієслово — «бути» і серед займенників — «він».

12. Найдовше слово в українській мові складається з 30 літер! Спробуйте вимовити: «дихлордифенілтрихлорметилметан» (це хімікат для боротьби зі шкідниками).

13. В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово “горизонт” має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.У «Короткому словнику синонімів української мови», де зібрано 4279 синонімічних рядів, найбільше синонімів має слово «бити» — аж 45!

14. Найстаріший літературний збірник, написаний українською мовою, датується 1571 роком. Баладна пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» була включена у граматику Яна Богослова. Але через смерть автора ця книга не побачила світ. Першим надрукованим «Букварем» вважається підручник Івана Федорова, який зараз знаходиться у бібліотеці Гарварду.

15. Українську офіційно визнали літературною після видання «Енеїди» Івана Котляревського. Тож Котляревського вважають основоположником нової української мови.

Протягом тижня в ліцеї пройшли заходи, спрямовані на відзначення Дня української писемності та мови, серед яких: відкриті читання улюблених поезій, вікторини, літературні марафони, а також у цей день усі бажаючі долучилися до написання XXIII Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності, який має на меті об’єднати усіх небайдужих навколо українського слова.

26 жовтня 75 років від дня народження Ганни Тимофіївни Тарасюк (1948) української поетеси, прозаїка

Ганна Тимофіївна Тарасюк жила і працювала в Чернівцях – в обласних та міських газетах, на телебаченні, в Чернівецькому літературно-меморіальному музеї Юрія Федьковича. У 90-х була організатором Товариства української мови, "Просвіти", прогресивного жіночого руху в Україні, головою Жіночої Громади Буковини, редактором першої в краї демократичної (відродженої) газети "Час".

Автор понад двох десятків книг.

Збірок поезії: "Смерековий міст", "Множина", "Світло джерела", "Жайворове поле", "Сотворіння гнізда" та інших.

Твори перекладені на вісім мов світу.

Кавалер Ордена княгині Ольги. Нагороджена медаллю "Незалежність України" Міжнародного Академічного Рейтингу популярності "Золота Фортуна", відзнакою Міжнародного лицарського Ордена Архистратига Михаїла.

Заслужений працівник культури України.

12 жовтня 55 років від дня народження Андрія Юрійовича Цаплієнко (1968) журналіста, військового кореспондента, публіциста

Андрій Цаплієнко народився в Харкові. На телебаченні працює з 1989 року, коли був прийнятий освітлювачем на роботу в цех спецосвітлення харківського обласного телецентру. З грудня 1992 року репортер регіональної харківської телекомпанії «Оріон», в 1993 році виходить авторська програма Андрія Цаплієнка «Буря в стакане». У 1995 році в ефірі з’являється програма «Чудное мгновенье» спільного виробництва «Студії +7» та Харківської обласної телерадіокомпанії, автором і ведучим якої стає Андрій Цаплієнко. У 1995 році переходить на харківський телеканал «Приват TV», де обіймає посаду режисера і ведучого.

З 2007 році автор і сценарист студії документальних фільмів телеканалів "Інтер" та 1+1.

У 2018 році у«Видавництві Старого Лева»вийшла п'ята книжка Андрія Цаплієнка, його дебют в жанрі антиутопії. У фантастичному романі «Стіна» перед читачем постають два постапокаліптичні суспільства, одне з яких йде прогресивним шляхом, інше— деградує. Герої роману є носіями яскравих національних рис, перебувають у постійному напруженому антагонізмі.

Книги Андрія Цаплієнка перекладені на кілька європейських мов.

Заслужений журналіст України.

2 жовтня 80 років від дня народження Богдана Михайловича Стельмаха (1943) українського поета, драматурга, перекладача

Стельмах Богдан Михайлович - поет, драматург, перекладач, автор численних українських пісень.

Першою дитячою книжкою була п'єса-казка «Правдива пісня», видана у 1982 році. У доробку Богдана Стельмаха є також декілька п’єс, оперних лібрето (зокрема, «Мойсей» за поемою Івана Франка). Є автором книжок "Примула, квітка віща", "Земний вогонь", "Батькові слова", "Пшеничне перевесло", "Сто пісень", "Тарас: дилогія", "Писанка", "Вірші про Україну", "Тарас: драматична поема -тетралогія", "Ця осінь називається Марія".

Вірші поета перекладено англійською, білоруською, казахською, польською, мовами.

Серед перекладів та переспівів Богдана Стельмаха є збірка давньоєгипетської лірики «Початок радісних пісень», «Сто одинадцять хайку Мацуо Басьо», інтерпретація поеми «Слово о полку Ігоревім» та інші. Богдан Стельмах є одним із авторів всеукраїнських дитячих видань «Ангелятко» та «Ангеляткова наука».

Упродовж останніх років автор плідно працює як драматург. В репертуарі Національного драматичного театру ім. М. Заньковецької є дві його п'єси для дітей - «Чари правдивої пісні» та «Біда навчить». У Першому українському театрі для дітей та юнацтва донедавна йшли п'єси Богдана Стельмаха «Тарас» й «І золотої й дорогої», комедія «Фрак для доцента».

Богдан Стельмах є лауреатом премій ім. І. Котляревського, ім. М. Шашкевича, ім. Лесі Українки, «Благовіст»; відзнак «За заслуги перед українським народом» ІІ ступеня, «Золотий герб міста Львова», «За вірність Україні»; ордени: ювілейний орден Великого князя Володимира, «За заслуги» ІІІ ступеня. Заслужений діяч мистецтв України. Володар першої премії «Коронація слова» у номінації «Пісенна лірика» (2015).

1 жовтня Україна вперше відзначить День захисників і захисниць України.

День захисників і захисниць України – державне свято України, яке досі відзначали 14 жовтня, у свято Покрови Пресвятої Богородиці. Через реформу церковного календаря в Україні з 2023 року свято перенесли на 1 жовтня.

«Цієї неділі вперше вся Україна на хвилину зупиниться, щоб мовчанням вшанувати подвиг наших людей, які загинули, захищаючи нашу державу й українців. Хай це стане нашою новою традицією. 9:00. Неділя. 1 жовтня. Центральні площі та вулиці українських міст. Хвилина шани. Хвилина мовчання. Та вічність памʼяті про наших полеглих захисників і захисниць», – йдеться в повідомленні у телеграм-каналі Зеленського.

Бібліотеки - це справжній всесвіт духовності, місця зосередження знань, мудрості та культури.

Вони інформують, вчать, об'єднують, дарують кожному тепло і затишок.

28 вересня 105 років від дня народження Василя Олександровича Сухомлинського (1918-1970) українського педагога, прозаїка

Василь Олександрович Сухомлинський - педагог-новатор і дитячий письменник. Родоначальник педагогічної системи, заснованої на визнанні особистості дитини найвищою цінністю, на яку повинні бути орієнтовані процеси виховання і освіти.

Коли Василю виповнилося 15 років він відправився в Кременчук, щоб здобути освіту. Закінчивши робітфак йому вдалося успішно скласти іспити до педагогічного інституту.

У 17-річному віці Сухомлинський почав викладати в заочній школі, розташованій неподалік від його рідної Василівки. У той період біографії він вирішив перевестися в Полтавський педагогічний інститут, який закінчив в 1938 р

Ставши дипломованим вчителем, Василь повернувся додому. Там він став викладати українську мову і літературу в Онуфріївської середній школі. Все йшло добре до початку Великої Вітчизняної війни (1941-1945), на початку якої він відправився на фронт.

Через кілька місяців Сухомлинський отримав важке осколкове поранення, під час одного з боїв. Проте, медикам вдалося врятувати життя солдату. Цікавий факт, що осколок від снаряда залишився у нього в грудях до кінця днів.

Василь Сухомлинський є автором унікальної педагогічної системи, що спирається на принципи гуманізму. На його думку, вчителям слід бачити в кожній дитині окрему особистість, на яку повинні бути орієнтовані виховання, освіту і творча діяльність.

Він стверджував, що всебічний розвиток особистості можливо тільки там, де школа і сім'я діють як єдина команда.

З викладачами Павлиської школи, директором який був Василь Олександрович, він представив оригінальну систему роботи з батьками. Чи не вперше в державі тут почала діяти школа для батьків, де проводилися лекції і бесіди з педагогами та психологами, спрямовані на практику виховання.

Сухомлинський вважав, що дитячий егоїзм, жорстокість, лицемірство і хамство є похідними поганого сімейного виховання. Він вважав, що перед кожною дитиною, навіть найважчим, вчитель зобов'язаний розкрити ті області, де той зможе досягти найвищих вершин.

Василь Сухомлинський вибудовував процес навчання як радісну працю, приділяючи увагу формуванню світогляду вихованців. При цьому багато що залежало від педагога - від стилю подачі матеріалу та зацікавленості в учнів.

Чоловік розробив естетичну програму «виховання красою», задіюючи світові гуманістичні ідеї.

У знаменитій праці «100 порад вчителю» він пише, що дитина досліджує не тільки навколишній світ, але ще і пізнає самого себе.

24 вересня 95 років від дня народження Миколи Андрійовича Стороженка (1928-2015) українського художника - ілюстратора

Живописець і графік, народний художник України (з 1997 р.), дійсний членНаціональної академії мистецтв України (з 2000 р.), професор (з 1989 р.).

Шевченківська премія 1988 року за ілюстрації до книжок «Fatamorgana», «Іванко та Чугайстер» Михайла Коцюбинського, «Серед степів. День на пастівнику» Панаса Мирного, «Сонети» Івана Франка, «Українські народні казки», «Болгарські народні казки».

Працював в галузі станкового та монументально-декоративного живопису, книжкової графіки.

Йому належать понад 500 творів у галузях: станкового живопису ‑ «Перші сходи. Агроном» (1956 р.), «Берізки» (1964 р.), «Мати» (1992 р.), «Орфей і Евридіка» (1992-1993 рр.), «Син Божий» (1994 р.); монументально-декоративного мистецтва (мозаїки) ‑ «Києво-Могилянська академія XVII-XVIIIст.» та «Львівське ставропигійне братство XVI-XVIIIст.»(1969 р.), «Осяяні світлом» (1979-1981 рр.), «Україна скіфська. Елада степова» (1990-1992 рр.), розписицеркви Миколи Притискав Києві (1997-2000рр.); книжкова графіка ‑ «Гуси-лебеді» М.Стельмаха (1966р.), «У катакомбах» Л.Українки (1971р.), «Фата моргана» М.Коцюбинського (1977р.), «Болгарські народні казки» (1979р.), «Українські народні казки» (1981-1985рр.).

Одним з перших втілював у художніх творах образи Ф.Прокоповича, Г.Сковороди та інших.

Учні 5,6 класів нашого ліцею отримали нові підручники на 2023-2024 навчальний рік

13 вересня 65 років від дня народження Володимира Миколайовича Верховеня (1958) українського поета

Поет, автор книжок для дітей. Володимир Верховень закінчив філологічний факультет Харківського державного педагогічного інститут ім. Г.С.Сковороди. Деякий час працював кореспондентом районної газети в Золочеві, відтак – у Харкові журналістом, редактором у видавництві «Прапор». Від 1994 року працює головним редактором видавничо-поліграфічної фірми «Майдан».

Публікуватися почав 1977 року. Автор поетичних збірок: «Лелече колесо» (1990), «На цвинтарі слова» (1992), «Топитокуподзвін» (1996), «З полум’я і полину» (1999), «Абетка у віршах» (2001), окремі вірші Володимира Верховня покладено на музику.

Для дітей пише поетичні загадки, скоромовки, колисанки, потішки та вірші. Деякі публікувалися в журналах «Малятко» та «Барвінок». Упорядкував збірники для дітей «Золота збірка улюблених казок», «Чарівний світ українських казок», «Рік-чарівник», «Пори року» та ін.

Лауреат літературних премій імені П. Василенка, ім. О. Олеся,ім. Н. Забіли.

7 вересня 75 років від дня народження Софії Василівни Майданської української поетеси, прозаїка,драматурга, перекладача

Талант Софії Майданської багатогранний, оскільки, крім віршів, вона є авторкою повістей і романів, найвідоміші серед них – "Про дівчинку, яка малювала на піску", "По той бік студеного плину", "Провідна неділя", "Землетрус", "Діти Ніоби", "In te speravi".

З 1979 року член Спілки письменників України. Лауреат літературних премій "Благовіст" (1997) та ім. Олеся Гончара (1998 р. за роман "Діти Ніоби"), нагороди ім. Лесі та Петра Ковалевих (1997, США). Заслужений діяч мистецтв України(2004 р.)

Вірші С. Майданської перекладено англійською, білоруською, болгарською, латиською, литовською, польською, португальською, румунською, шведською мовами.

Вона є автором численних сценаріїв, лібрето, постановницею літературно-музичних вистав.

Тільки впродовж останніх років вийшли її книжки: "Зійшло мені сонце печалі: поезії" (2007), "Провідна неділя" (2007), "Сподіваюся на Тебе" (2008) (видавництво "Факт").

5 вересня світ відзначає Міжнародний день благодійності.

Це свято наповнюється особливим змістом, якщо мова йде про Україну. Волонтери від самого початку повномаштабного вторгнення взялися за найважливішу справу - захист України. Відповідальні, віддані,безстрашні, вражаючі та надихаючі - це про них!

1 вересня День знань

Вітаємо всіх з Днем знань, з Днем першого дзвоника!

Дорогі діти, нехай у вашому житті завжди буде можливість вчитися і знаходити знання не лише в шкільні роки, але і в майбутньому, протягом всього життя!

Ніколи не втрачайте прагнення до пізнання мудрості!

Свято " Перший дзвоник" у Харківському ліцеї № 91

24 серпня 32 річниця Незалежності України

Сьогодня ми відзначаємо 32-гу річницю незалежності - незалежності України.

Свято сильних людей! Свято гідних! Свято рівних!

Незалежність - цінність для кожного з нас, і за це ми боремось. І в цій боротьбі важливий кожен, бо ця боротьба - за те, що важливо кожному. Це - незалежна Україна.

23 серпня День народження рідного Харкова

Сьогодні Харкову 369 років.

Незламному місту справжніх героїв.

Попри всі випробування Харків залишається величним, непохитним і потужним. Містом науки та культури, містом молоді, містом талановитих людей!

23 серпня День Державного Прапора України

Український прапор - це головний символ, який нас об'єднує.

Це основа нашої ідентичності. За нього на фронті б'ються найкращі сини та дочки України. Його знають у всіх куточках планети як символ незламності, волі, свободи і неймовірної хоробрості.

Сьогодні синьо-жовтий прапор - це символ вільного світу.

Наш прапор - це не лише кольори, які символізують сутність українства: вільне небо і родючу землю. синьо-жовтий стяг - це втілення наших спільних цінностей, національної гідності та бажання жити у вільній, справедливій і процвітаючій державі. Він нагадує нам про труднощі, які пережила українська нація на шляху до незалежності, та про нашу спільну відповідальність перед майбутніми поколіннями.

Цінуймо наш прапор! Оберігаймо його! Захищаймо!

Бо прапор - це і є ми!

15 серпня 165 років від дня народження Едіт Несбіт (1858-1924) англійської письменниці, казкарки

Едіт Несбіт всесвітньо відома британська письменниця, автор понад 60 романів для дітей та підлітків. Кожна її книга ставала надзвичайно популярною.

Едіт почала писати, щоб підтримати свою велику сім'ю. Її історії стали дуже популярними. Саме "Діти залізниці", написані в 1906 році стали так палко улюбленими серед дітей і дорослих усього світу.

28 липня День Української Державності

День Української Державності нагадує нам про тисячолітню історію державотворення нашої країни.

Ядром державності є воля до самовизначення, історичний досвід народу, його менталітет і правові традиції. А держава – це спосіб забезпечення і запорука цілісного існування нації.

Ознаками успішної державності є втілене право нації на незалежність, ефективний державний апарат і дієздатне військо, система юридичних норм, міжнародне визнання держави.

Держава і державність нероздільні як дерево і коріння. Історія дає суспільству усвідомлення зв’язку поколінь та конструювання спільного шляху.

Тризуб є нашим давнім символом. Сьогодні наше суспільство об’єднує той же знак, Тризуба Володимира Великого.

День Української Державності нероздільно пов’язаний із розвитком війська та військовими традиціями. Захисники нашої державності є нащадками козаків, січових стрільців……. Сучасні Збройні сили України, стримуючи агресора – Російську Федерацію, захищаючи суверенітет і незалежність України, доводять, що українці – народ-військо.

Упродовж тривалої історії українці не полишали боротьби за свободу та здобуття державності.

Кілька разів у XX столітті Україна здобувала суверенітет і втрачала його через внутрішні незгоди під час зовнішньої агресії. Національна єдність – обов’язкова умова збереження державності.

28 червня День Конституції України

З Днем Конституції України!

Ми- українці. ми вибороли право на свою державу, мову, свій синьо-жовтий прапор та щастя жити у вільній країні! І ніяка загарбницька рука не зможе відібрати у нас право на щасливе світле майбутнє!

Зараз українці захищають не лише рідну землю, а й основні права і свободи...

Вклоняємось перед військовими і кожною людиною, яка зараз захищає Україну!

Щиро віримо, що наступний День Конституції ми зустрінемо під мирним небом у теплому колі рідних та друзів

Нехай у кожного українця буде безліч приводів пишатися своєю країною!

Бережімо свою країну!

23 квітня Всесвітній день книги і авторського права

Читайте! Читайте! Читайте!
Читайте не поспішаючи, щоб не втратити жодної краплі змісту книги...
Читайте! Нехай не буде жодного дня,коли б ви не прочитали хоча б однієї сторінки з нової книги!

Книга – це безмежний океан пізнання всесвіту. Разом з книгами ми відкриваємо для себе багатогранність і різнобарв’я життя. Саме за допомогою читання можливо відкрити завісу майбутнього, збагнути красу сьогодення та осягнути мудрість минулого…

У квітні 1995 р. Генеральна конференція ЮНЕСКО заснувала Всесвітній день книги і авторського права, який щорічно відзначається з 1996 року. Це данина поваги до книг та авторів. Головна мета свята – привернути увагу державних органів і читачів до книг як джерела отримання знань, мати доступ до духовних і матеріальних цінностей, розуміння краси і творчих досягнень людини. Адже книги – це вікно у світ культурного розмаїття, це міст, що з'єднує різні цивілізації у часі й просторі.

Символічно день 23 квітня також був обраний завдяки традиції святкування Дня книги у Каталонії, де у День Святого Георга дарували троянду за кожну куплену книжку. Цього дня також прийнято було дарувати книгу близьким людям, тим, кого любиш.

20 квітня у світі відзначають День вдячності волонтерам

День вдячності волонтерам– це свято, коли ми відзначаємо роботу та зусилля людей, які добровільно віддають власний час та енергію, щоб допомагати іншим.

Сьогодні волонтерство є важливою складовою суспільства,адже ці люди змінюють світ на краще, допомагаючи тим, хто цього дійсно потребує.

Волонтерський рух виник у Франції в 1920 році. Тоді французька молодь вирішила організувати добровільне відновлення ферм, зруйнованих під час Першої світової війни.

Зовсім скоро волонтерами зацікавилися й інші країни. В Україні ж волонтерський рух розпочався в 90-х роках, а офіційно його визнали 10 грудня 2003 року, згідно з Постановою Кабміну.

У День вдячності волонтерам людство висловлює вдячність усім, хто знайшов у собі силу, відвагу та доброту здійснювати добрі справи, не вимагаючи нічого натомість.

В Україні та світі День вдячності волонтерам щороку відзначають 20 квітня.

Сьогодні в Україні до волонтерів ставляться по-особливому. Адже після 24 лютого 2022 року волонтерський рух показав усьому світові, що це потужна сила, яка здатна організовувати, об’єднувати та допомагати розв’язувати серйозні питання.

Крім того, українські волонтери – це головна підтримка для ЗСУ. Вони виробляють та знаходять необхідні речі, продукти, речі першої необхідності, підтримують моральний дух бійців. Також волонтери допомагають дітям й дорослим, піклуються про здоров’я тварин, забезпечують їхній комфорт та безпеку.

Тому для українців 20 квітня – це справді вагомий день, адже наші волонтери особливі, мають здатність знаходити будь-що за короткий проміжок часу та за будь-яких умов!

Якщо серед ваших знайомих є волонтери, обовʼязково привітайте цих відважних людей та висловіть їм свою щиру вдячність.

19 квітня 120 років від дня народження Івана Васильовича Степанюка (1903-1934) українського поета, письменника.

Іван Степанюк писав вірші й оповідання про робітниче та селянське життя.

В 1930 році вийшла збірка "Струмують дні".

5 квітня була прийнята перша Українська конституція Пилипа Орлика

Пилип Орлик– український політичний, державний і військовий діяч, поет, публіцист.

Навчався в Києво-Могилянській академії.

Конституція Пилипа Орлика містить наступні положення:

- передбачається підпорядкування Київської митрополії Апостольському трону Константинопольському;

- визначаються державні кордони;

- вказується на необхідність миру з Кримською державою;

- закріплюється необхідність захисту та підтримки Війська Запорізького;

- влада гетьмана обмежується та контролюються. Конфлікт між гетьманом та іншою стороною вирішується у судовому порядку (таке положення є відверто прогресивним для того часу);

- розділяються особисті слуги гетьмана та державні службовці, що йому підлеглі;

- державна скарбниця виходить за межі гетьманської власності та компетенції;

- визначається обов’язком гетьмана захищати людей від утисків і зловживань, долати корупцію, призначати на посади не за хабарі, а лише на основі голосування;

- передбачається захист вдів і сиріт;

- столицею визначається місто Київ. Містам підтверджуються самоврядні права.

Конституція Пилипа Орлика – документ великої значущості в історії українського державотворення, перша українська та одна з перших європейських конституцій.

Серед науковців досі ведуться суперечки, чи це булапершаконституція України, Європи або у світі. Безперечним є одне: це унікальний правовий документ, що є неспростовним доказом високого рівня розвитку правової та політичної культури усього українського суспільства XVIII століття.

3 квітня 105 років від дня народження Олеся Терентійовича Гончара (1918-1995) українського письменника, публіциста, літературного критика та громадського діяча

Народився в селі Ломівка в родині Терентія Сидоровича та Тетяни Гаврилівни Біличенків. Після смерті матері, коли хлопцеві було 3 роки, його забрали на виховання дід і бабуся, саме вона замінила майбутньому письменникові матір. Олександр Біличенко 1927 року при вступі до школи був записаний як Олесь Гончар.

У вересні 1938 року вступив на філологічний факультет Харківського державного університету.

Після переїзду до Києва, вже ставши знаним письменником, він щороку навідувався до Ломівки – ховався тут від гамору міста і телефонних дзвінків, відшліфовував твори. Привозив сюди в гості й своїх іменитих друзів.

Літературну діяльність Олесь Терентійович починав з новел та оповідань.

Після закінчення війни у О. Гончара була найзаповініша мрія – написати про своїх бойових побратимів.

В житті письменника було чотири жінки-берегині: мама, Тетяна Гаврилівна Гончар-Біліченко, бабуся Прісина, сестра Шура та дружина. Мама, бо подарувала йому життя. Бабуся, бо казками, народними піснями, молитвою, любов’ю замінила Олесеві матір. Сестра, бо лікувала не тільки Олеся, а й всіх молитвою і словом. Дружина, Валентина Данилівна (Мала) Гончар, – мужня жінка, вона ніколи не скиглина, ніколи не жаліла себе, в неї «ніколи нічого не болить», була сильною особистістю, за що й припала до серця юного письменника.

Талант Олеся Гончара розвивався під впливом: надбань світової літератури; надбань вітчизняної літератури; проникнення в таємниці творчої лабораторії класиків; скарбів національного фольклору; наполегливої і копіткої праці над словом.

Твори Гончара перекладалися на 67 мов, а творчий досвід письменника засвоюється і вітчизняними, і зарубіжними майстрами слова. Нагороджений багатьма орденами та медалями.

Митець мав звання Героя Соціалістичної Праці.

2 квітня Міжнародний день дитячої книги

Дитяча література, як жанр, з’явилася не так вже давно. Перші книжки для дітей були написані тільки в XVII столітті, а до тих пір розважальні та повчальні історії передавалися виключно з вуст в уста. Колискові пісні, казки, народні оповідання – становили початки дитячої літератури, що нині активно розвивається та збагачується неперевершеними історіями.

Цікаві факти про Міжнародний день дитячої книги.

21 березня Всесвітній день поезії

«Поезія – це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі.» Ліна Костенко

Згідно резолюції 30-ї сесії ЮНЕСКО, яка проходила в 1999 році в Парижі, було прийнято рішення щорічно відзначати 21 березня Всесвітній день поезії (World Poetry Day).

В українському календарі Всесвітній день поезії вперше з’явився у 2004 році і відзначають це свято на державному рівні.

Поезія.....це музика душі, найдавніший духовний скарб людства. Вона втамовує душевну спрагу, пробуджує в людині радість життя, любов до краси, входить в наше життя з дитинства і залишається з нами до кінця. Поезія... Вона і втішить, і пригорне, і приголубить, і проникне в таємниці людської душі... Кожний знаходить в них щось своє, близьке і зрозуміле.

На весь світ і різними мовами звучать пророчі слова Тараса Шевченка, сильна жіноча поезія Лесі Українки, могутнє слово Івана Франка, чарівна поезія Ліни Костенко, ліричні сонети Вільяма Шекспіра та Франческо Петрарки, вірші Василя Симоненко, Василя Стуса, Бориса Олійника, Павла Тичини вражають своєю романтичною схвильованістю та щедрістю почуттів, тонкою, проникливою лірикою Ці імена входять в наше життя з дитинства і залишаться з нами назавжди. Поезія... Вона і втішить, і пригорне, і приголубить, і проникне в таємниці людської душі... Кожний знаходить в них щось своє, близьке і зрозуміле.

13 березня 135 років від дня народження Антона Семеновича Макаренко (1888 - 1915) українського педагога-новатора, письменника

Цікаве про Антона Семеновича Макаренко

Антон Семенович Макаренко(1888-1939) - всесвітньо відомий вихователь, педагог, прозаїк і драматург. На думку ЮНЕСКО відноситься до чотирьох педагогів (нарівні з Дьюї, Кершенштейнером і Монтессорі), що визначив спосіб педагогічного мислення в 20-м столітті.

Більшу частину життя присвятив перевиховання важких підлітків, які потім ставали законослухняними громадянами, що добилися в житті великих висот.

Свою знамениту педагогічну систему Макаренка почав розвивати в трудовій колонії для неповнолітніх злочинців, розташованої в селі Ковалівка неподалік Полтави. Він намагався знайти найбільш ефективний спосіб виховання підлітків.

Цікавий факт, що Антон Макаренко вивчив праці багатьох педагогів, проте жоден з них не викликав у нього задоволення. У всіх книгах пропонувалося перевиховувати дітей в жорсткій формі, що не дозволяло знайти контакт між вихователем і підопічними.

Взявши під свою опіку малолітніх правопорушників, Макаренко розділив їх на групи, яким запропонував власноруч облаштувати свій побут. При вирішенні будь-яких важливих питань він завжди радився з хлопцями, даючи їм зрозуміти, що їх думка дуже важлива для нього.

Таким чином Макаренко зміг створити ефективну систему, при якій колись зухвалі вихованці ставали «нормальними людьми» і прагнули передати свої ідеї молодшому поколінню.

Антон Макаренко спонукав дітей здобути освіту, щоб в майбутньому мати гідну професію. Також він приділяв велику увагу культурній діяльності. У колонії часто ставилися вистави, де акторами були всі ті ж вихованці.

9 березня День народження Тараса Григоровича Шевченко (1814-1861)

Цікаві факти про Тараса Шевченко

Основну освіту Кобзар отримував всього лише 2 роки в церковно-приходській школі. Багатьма знаннями поет зобов’язаний баронесі Софії Григорівні Енгельгардт, яка навчала його польської та французької мов, але основні знання мов Тарас отримав від лакеїв.

Тарас Шевченко був невисокого зросту – трохи більше 164 см.

Улюбленим напоєм Тараса був чай із ромом.

У 1975 році один із кратерів на Меркурії був названий на честь Тараса Григоровича Шевченка.

1384 – стільки пам’ятників Тарасові Шевченку встановлено в світі. З них в Україні налічується 1256 монументів, і ще 128 – в 35 країнах світу — Бразилії, США, Китаї тощо. Перший пам’ятник Тарасові Шевченку встановили в 1881 році в місті Форт-Шевченко.

Найменше в світі видання Кобзаря має розмір близько половини квадратного міліметра, що менше за макове зернятко. Створив його український майстер Микола Сядристий. Гортати сторінки збірки можна лише кінчиком загостреного волоска через їхній неймовірно крихітний розмір.

За життя Кобзаря більше цінували як художника, ніж як поета. Він був улюбленим учнем Карла Брюллова, а в 1860 році був удостоєний звання Академіка гравіювання від Імператорської Академії мистецтв за гравюру за картиною Рембрандта Притча про робітників на винограднику.

500 м² − площа найбільшого портрета Кобзаря. Написаний він у Харкові на стіні 17-поверхового будинку за адресою проїзд Садовий, 30, і внесений до Книги рекордів України. Графіті малювали ночами протягом двох тижнів.

Поет завжди одягався досить модно, оскільки добре заробляв у Петербурзі, будучи успішним портретистом. У своєму щоденнику він писав про величезне задоволення від придбання гумового плаща-макінтоша за 100 рублів, що було значною сумою для того часу.

2500 рублів – еквівалент 45 кілограмів срібла – саме стільки було витрачено на викуп поета з кріпацтва. Заробити таку фантастичну суму зміг Карл Брюллов, написавши портрет Василя Жуковського і продавши його на аукціоні. За деякими даними, частина грошей була надана імператорською сім’єю. 400 рублів виділила сама імператриця Олександра Федорівна і по 300 рублів – спадкоємець престолу Олександр II і княгиня Олена Павлівна.

15 років – стільки поет провів в Україні за все життя. У 14 років він виїхав із України з поміщиком Енгельгардтом, якому прислужував із дитинства.

5 березня 120 років від дня народження Наталії Львівни Забіли

Наталя Забіла - улюблена письмениця усіх малюків України. Її цікаві вірши, казки, оповідання знають всі діти....

Народилася Наталя Львівна у родині, де всі любили мистецтво – живопис, музику, літературу. Мати часто читала дітям вірші, які знала напам'ять. Тому Наталя змалку цікавилася літературою. У 1917 році майбутня письменниця разом із сім'єю переїхала в Україну, до селища Люботина, що на Харківщині. Тут пані Наталя працювала вчителькою. У 1924 році, коли Наталя Забіла ще вчилася в Харківському інституті народної освіти, вона надрукувала свої перші вірші. Потім все частіше її вірші стали з'являтися на сторінках багатьох українських газет та журналів. А згодом вийшли друком і перші її книжки. Майже всі книги Наталі Забіли написані для юних читачів, але і старше покоління із задоволенням читає-перечитує її чудові твори.

3 березня відзначається Всесвітній день письменника

Всесвітній день письменника можуть вважати своїм професійним днем також редактори, журналісти, історики та інші майстри слова.

Цікаві факти про письменників

Гоголь мав пристрасть до рукоділля: в’язав на спицях шарфи, кроїв сестрам сукні, ткав пояси, до літа шив собі шийні хустки.

Джек Лондон був соціалістом, а крім того - першим в історії американським письменником, який заробив своєю працею мільйон доларів.

Агата Крісті страждала на дисграфію, тобто практично не могла писати від руки. Всі її знамениті романи були надиктовані.

Едгар Аллан По все життя боявся темряви, а Оноре де Бальзак завжди писав у темряві.

Марк Твен був непоганим винахідником. Серед його розробок - блокнот з відривними листочками для журналістів, шафа з розсувними полками, саморегульовані підтяжки, а також самий геніальний з його винаходів - машинка для зав’язування краваток!

Діккенс не міг працювати, якщо столи і стільці в його кабінеті не стояли так, як треба, а у Лорда Байрона було чотири домашніх гусака, які всюди слідували за ним, навіть на громадських зборах.

25 лютого день народження Лесі Українки

Леся Українка видатна українська поетеса, драматургиня, перша українська модерністка та громадська діячка.

Цікаві факти з життя Лесі Українки

Змалку Леся захоплювалася мистецтвом, мала неабиякий хист до музики, гри на фортепіано. На жаль, хвороба прикувала її ще дівчинкою до ліжка, тож відомої піаністки з неї не вийшло. Якби не хвороба, невідомо, чи не стала б Леся геніальним композитором.

Вже 5-річною дівчинкою Леся почала писати драматичні твори, а у 9— написала свій перший вірш «Надія». За переказами, дівчинка написала його під старим ясеном біля в’їзної вежі замку Любарта у Луцьку, який нині іменують Лесиним.

До 5 класу Леся навчалася вдома, за програмою матері. Незважаючи на дивовижні здібності (а дівчинка навчилася читати у 4 роки та легко опановувала іноземні мови), мати вважала доньку відсталою.

Свій творчий псевдонім поетеса запозичила в свого дядька: Михайло Драгоманов підписував свої публіцистичні твори «Українець». Що стосується імені, то Лесею її лагідно кликали в сім’ї (ще малу Ларису називали Зеєю, а разом з братом Михайлом—Мишелосією).

Леся не лише писала вірші, а й створювала нові слова—їй маємо завдячити існуванням слів «промінь», «напровесні», а її мати, письменниця Олена Пчілка ввела в лексикон українців інше знайоме нам нині слово—«мистецтво».

Лірична сповідь Лесі Українки «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами…» присвячена єдиному коханню поетеси—Сергію Мержинському. Це трагічне почуття не було взаємним, він кохав іншу, але саме завдяки цьому почуттю за одну ніч біля ліжка вмираючого коханого була створена геніальна «Одержима». Сергій Мержинський помер, заповідаючи Лесі, яка була поруч, подбати про іншу жінку, яку він кохав.

Заміж Леся Українка вийшла вже після 30 років. Свого чоловіка, Климента Квітку, вона, безумовно, поважала, але кохання до нього не відчувала.

За спогадами Лесиної сестри Ісидори Косач-Борисової, в останні роки життя очі Українки стали надзвичайно блакитними. Всі дивувалися, адже вони були наче неземними. На жаль, фото того часу чорно-білі, тож не можемо у цьому пересвідчитись.

На сьогодні жоден з нащадків Лесі не живе на території України. Її внучаті племінники живуть у Швейцарії та США.

21 лютого кожен народ вшановує свою мову

Щороку 21 лютого, мільйони людей у всьому світі відзначають День рідної мови. Це свято є нагодою вшанувати мовні та культурні традиції, які передаються з покоління в покоління.

День рідної мови вперше був проголошений ЮНЕСКО в 1999 році. Він покликаний привернути увагу до важливості навчання рідної мови та збереження всіх мов, якими розмовляють у країні чи регіоні.

Однак початок цьому святу дали трагічні події. 21 лютого 1952 року в Бангладеш (Східний Пакистан) влада жорстоко придушила мітингувальників, які протестували проти заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської мови.

Цікаві факти про українську мову

Українську мову знають та використовують приблизно 50 млн людей у всьому світі. Вона зазнала чимало випробувань за свою історію. Адже неодноразово її забороняли імперські та диктаторські режими, які прирівнювали українську до діалекту чи говірки. Однак попри перешкоди, українська мова досі активно розвивається і міцно вкорінена в свідомості українців, як мова нашої нації.

Сучасна українська мова має понад 250 тис. слів.

За лексичним запасом найближчою до української мови є білоруська – 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно), потім – російська (62%).

У 1918-1920 роках українська мова була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки. А, ще раніше, якщо поглянути на мовну карту 1871 року, вона була поширена ще далі.

Якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11.

У 448 році візантійський історик Пріск Панійський під час перебування в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова «мед» і «страва». Це була перша згадка українських слів.

Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, козацька тощо.

Історично найуживанішою назвою української до середини XIX століття була назва «руська мова».

В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру «П».

Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера «Ф».

Українська мова багата на синоніми. Наприклад, слово «горизонт» має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.

Українська мова має велику кількість зменшувальних форм. Навіть слово «вороги» може звучати як «вороженьки».

20 лютого в Україні відзначають День пам'яті Героїв Небесної Сотні

У цей день ми згадуємо про подвиг учасників Революції Гідності 2013-2014 років та вшановуємо пам’ять загиблих під час протестів. Це – день жалоба, оскільки він пов’язаний із загибеллю громадян під час Революції Гідності та на початку російської агресії на сході України, але він покликаний вшанувати боротьбу за гідне, вільне життя, жертовність і відвагу.

Революція Гідності змінила Україну і кожного громадянина. Ті буремні події 2014 року навчили всіх бути небайдужими, брати на себе відповідальність і відстоювати незалежність своєї країни до останнього подиху.

І сьогодні, будуючи нову державу, ми повинні пам’ятати, за що загинула Небесна Сотня. Схиляємо голови перед подвигом тих, хто ціною власного життя відстояв право держави йти демократичним шляхом.

У цей день бажаємо нашій країні миру і злагоди, процвітання, сили і свободи!

19 лютого в Україні відзначають День Державного Герба

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила своєю Постановою Малий Державний Герб незалежної України золотий Тризуб на синьому щиті.

Український Тризуб - це символ національної гордості та незламної волі. Як і наша держава, він має тисячолітню історію і несе в собі величезний пласт вікових традицій ....

Український тризуб уособлює для нас зв’язок поколінь, прагнення народу до власної державності. Обравши знак Володимира Великого за національний символ, українці чітко означили власне коріння та історичне правонаступництво наших державних утворень. Тризуб - це символ нашої незалежності, гордості та жаги до волі. Тож шануймо його!

16 лютого Україна відзначає день військового журналіста

Військові журналісти з перших днів ворожої агресії ведуть репортажі та надають достовірну інформацію з гарячих точок АТО. До їхніх професійних обов’язків входять: сприяння роботі цивільних представників українських та міжнародних ЗМІ, інформування про операції, визначені керівництвом, сприяння консолідації суспільства з військовими.

Завдяки мужності та самовідданості військових журналістів, весь світ знає правду про героїчну оборону українських захисників. Робота військових кореспондентів дуже небезпечна, бо готувати репортажі з місця подій доводиться у складних умовах та навіть під обстрілами.

Завдяки журналістам, зокрема і військовим, наші Збройні Сили є лідерами довіри в суспільстві. Це результат праці і військових медійників, які наводять мости між армією та соціумом. Вони— серед тих, кому ми завдячуємо ефективною інформаційною протидією ворогу.

14 лютого Міжнародний день дарування книг

Не валентинками єдиними. 14 лютого – це не тільки свято закоханих. Це ще й Міжнародний день дарування книг. Він об’єднує всіх, хто любить читати. Цього дня дарують книги друзям та незнайомцям, віддають їх бібліотекам, школам, дитячим будинкам, лікарням чи просто залишають твори друку у людних місцях.

Започаткувала цей День засновниця сайту дитячої книги американка Еммі Бродмур. Якось один із її трьох синів здивувався, чому в календарі немає дня, призначеного для дарування книжок один одному. Так завдяки дитячій цікавості зародилася ініціатива. Еммі підтримали родичі, знайомі, колеги, друзі з соціальних мереж. І вже невдовзі добра справа розійшлася по світу. В Україні вона теж прижилася.

Факти про книги

До 18 століття в деяких бібліотеках книги прикріплювати до полиць ланцюгами. Вони були достатньо довгими, щоб відвідувачі могли комфортно читати, але не могли винести книгу з бібліотеки.

Найдовше надруковане речення належить французу Віктору Гюго. У його романі "Знедолені" є речення, що складається із 823 слів.

У японській мові існує слово «цундоку». Воно означає "накупити багато книг і не читати їх".

Найпопулярнішим літературним персонажем поки що залишається Шерлок Холмс. Він частіше за інших ставав героєм кіно і телесеріалів.

Приватна католицька школа в Нешвіллі (США) видалила зі своєї бібліотеки всі книги про Гаррі Поттера. Там заявили, що в них містяться "справжні прокляття і заклинання, які при читанні можуть викликати злих духів".

Першою написаною книгою на друкарській машинці були «Пригоди Тома Сойєра» Марка Твена. Сам автор книги був не у захваті від машинки.

Британські вчені з університету Сассексу довели, що читання заспокоює краще, ніж прослуховування музики, прогулянка чи чашка гарячого чаю. Для того, щоб зменшити стрес, достатньо лише шести хвилин зосередженого читання. За це час скорочується серцебиття та полегшується м’язова напруга.

Писати трилогію "Володар перснів" було для Дж. Р. Р. Толкіна виснажливо. 1200 сторінок він набирав двома пальцями. Інакше не вмів.

Дякуємо Міжнародному благодійниому фонду "Здоров'я майбутнього" за проведену акцію "Українським дітям-українську книгу"

Тематика книг різноманітна - історія українського народу; взаємовідносини між дітьми та батьками; казки; серія "Читай рідною мовою" - про пробудження потреби читати українською мовою.....

8 лютого 195 років від дня народження Жуля Верна (1828-1905) французського письменника, основоположника жанру науково-фантастичного роману

Факти з життя Жюля Верна

Майбутній літератор вперше спробував відправитися в подорож в 11-річному віці, втікши з дому. Він записався юнгою на корабель,що прямує до Індії . Батькам вдалося вчасно йому перешкодити.

На відміну від більшості інших письменників, які творили в основному в домашніх умовах, Жюль Верн протягом більшої частини життя подорожував. Отримані враження служили йому натхненням для творчості.

У письменника у власності було три яхти.

Книги Жюля Верна були переведені на 148 мов і видані у багатьох країнах світу.

Коли на нього нападало натхнення, письменник міг сидіти за роботою по п'ятнадцять-шістнадцять годин на добу.

Завдяки тому, що Жюль Верн багато подорожував, він був прийнятий в Географічне товариство Франції, хоч і не був вченим.

Його твори були екранізовані більше двохсот разів.

Перед тим, як почати писати пригодницьку літературу, Жюль Верн пробував себе в якості драматурга, але залишив це заняття. І не в останню чергу через те, що воно виявилося не надто прибутковим.

Йому довелося зав'язати з подорожами після вогнепального поранення в гомілку. У нього вистрілив власний племінник, який страждав від психічного розладу.

В особистому картотеці майстра пера містилося понад 20 000 зошитів, котрі укладали в собі знання з різних областей.

Осліпнувши незадовго до смерті, Жюль Верн, однак, не залишив творчості, продовживши диктувати книги.

6 лютого 120 років від дня народження Юрія Юрійовича Шовкопляса (1903-1978) українського прозаїка

Є письменники, що не мають гучної літературної слави, не ставали епіцентрами чергових потрясінь у мистецтві, але творчість яких становить вагомий внесок у розвиток рідної літератури.

Відомості про життя Юрія Шовкопляса містяться в автобіографії, що зберігається у фондах Харківського літературного музею. Мати, Шовкопляс Марія Іванівна, – селянка середнячка колишнього села, нині селища міського типу Дергачі Харківської області, батько – досить відомий харківський інженер-залізничник Ломоносов Юрій Володимирович.

У Дергачах Ю. Шовкопляс закінчив церковно-парафіяльну школу, а восени 1912 року поступив до однієї з харківських гімназій. Восени 1922 р. вступив до Харківського Інституту Народної Освіти (ХІНО) на відділення мови й літератури. З 1920 працював культурником у клубах червоноармійських шпиталів і Дергачівському робітничому клубі. З 1923 одночасно з навчанням у ХІНО став викладачем суспільствознавства в Харківській школі №30, де й працював до 1930 р.

На початку 1930 повністю переключається на літературну роботу.

Друкуватися почав у1926 році, належав до літературної організації Пролітфронт.

УчасникДругої Світової війни, Ю. Шовкопляс вступає добровольцем до лав Червоної Армії, стає літературним працівником газети «Ворошиловець» Харківської воєнної округи.

По війні— керівник кафедри журналістики Харківського університету(1949–1951) та Харківської організації СПУ (1953–1956). З 1956 по 1960 р. — головний редактор журналу «Прапор».

1 лютого 180 років від дня народження Миколи Андрійовича Вербицького (1843-1909) українського письменника, поета, громадського діяча, журналіста, педагога

Поет пошевченківської пори...

Є в Чернігові на старій Лісковиці нічим не примітний одноповерховий будинок, в якому мешкає кілька звичайних чернігівських родин. Мабуть, не всі вони знають, що це старовинне дворянське гніздо Антіох-Вербицьких, які жили в цьому домі ще з початку минулого століття.

Активний громадський діяч 60-х років ХІХ століття, член Київської, Чернігівської та Петербурзької українських громад, в часи своєї студентської юності близько заприязнився з М.Лисенком, М.Старицьким, П.Чубинським, І.Рашевським, В.Антоновичем, братами Рильськими та іншими видатними постатями українського національного руху. Саме на одній зі студентських вечірок було спільно складено поетичний текст «Ще не вмерли України ні слава, ні воля», частина якого, перероблена і дещо змінена, згодом стала національним Гімном України. А перші рядки придумав Микола Вербицький.

Микола Вербицький навчався в Київському університеті, звідки був виключений за участь у громадському русі. Продовжив навчання в Петербурзькому університеті, з якого також був виключений. У 1864 році закінчив Київський університет. Був активним членом Київської громади, брав участь у виданні її сатиричного журналу «Помийниця». Як «неблагонадійний» був висланий з України, вчителював у гімназіях Рязані та Орла. Через 30 років повернувся в Україну, був учителем у гімназіях Полтави та Чернігова.

Перші поетичні твори опублікував у журналі «Основа» (1862), пізніше друкувався в журналах «Літературно-науковий вісник», «Правда», «Зоря», газетах «Черниговские губернские ведомости», «Черниговский листок», «Киевский телеграф», альманахах «Розвага», «З потоку життя» тощо. Ранні вірші («Невольник», «Веселий час», «Веснянка» позначені волелюбним, оптимістичним настроєм. У пізньому циклі «Carmina secuntutis» («Пісні старості») домінують мотиви романсової лірики. Писав також оповідання та нариси з мисливського життя.

24 січня 60 років від дня народження Сашка Лірника (Олександра Івановича Власюка) (1963) українського казкаря-лірника, сценариста

Олекса́ндр Іва́нович Власю́к, відомий як Сашко́ Лі́рник — казкар-лірник, інженер-будівельник та кораблебудівник, колишній учасник київського гурту «Вій», сценарист, актор, телеведучий, автор телепрограм. Був членом журі фестивалю авторської пісні «Срібна підкова», постійний учасник фестивалів «Країна Мрій», «Шешори», «Етноеволюція», «Трипільське коло». Володар почесного звання «Заслужений працівник культури України».

Володіє такими музичними інструментами, як колісна ліра, варган, бубон, гітара.

Брав участь у багатьох етно та музичних фестивалях як казкар-лірник.

Сашко Лірник написав і поставив "Зірковий Новорічний Вертеп" на Майдані Незалежності в Києві у 2014 році, який визнано найкращим новорічним шоу в Україні 2014 року.

Сашко Лірник постійно виступає з концертами по всій Україні, а також в школах, дитбудинках, інтернатах. Веде активну волонтерську роботу по допомозі українським військовим і дітям. Часто їздить на передній край фронту з концертами, організовує волонтерську допомогу.

Організатор «Агітпотягу на Схід».

Організовував і проводив концерти для бійців в Мар'їнці, Красногорівці, Пісках, Маріуполі, Широкиному, на шахті «Бутовка», Авдіївці, Волновасі, і т. д.

2016 року за волонтерську роботу і виступи на фронті отримав нагороду Генерального Штабу ЗСУ «За заслуги перед Збройними Силами України».

2019 року за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.

18 січня 140 років від дня народження Алана Александера Мілна (1882-1956) англійського поета, драматурга

Алан Мілн навчався у приватній школі, що належала його батькові, а одним з його вчителів був Герберт Уеллс.

Мілн брав участь у Першій світовій війні в якості офіцера британської армії. Він працював на MI7 – пропагандистський підрозділ британської розвідки.

Алан Александер Мілн до появи книг про Вінні-Пуха співпрацював з англійським гумористичним журналом “Панч”, і вважався досить відомим драматургом, який писав серйозні п’єси для дорослих. Однак після Вінні-Пуха Мілна стали сприймати виключно як дитячого письменника.

Історія одного з найвідоміших казкових персонажів XX століття Вінні-Пуха почалась 21 серпня 1921 року, коли письменник Алан Александер Мілн подарував своєму синові Крістоферу Робіну плюшевого ведмедя на день народження. Крістоферу Робіну в цей день виповнився один рік.

П’ятачок теж насправді був іграшкою Крістофера Робіна, подарованою сусідами, а ослик Іа-Іа, як і сам Вінні, був подарований батьками. Ця іграшка була позбавлена хвоста самим Крістофером Робіном в процесі ігор, що і послужило приводом для Мілна-старшого зробити ослика самим похмурим і сумним героєм.

Кенга з Ру і Тигра, які в оповіданнях про Вінні-Пуха з’являються дещо пізніше, були куплені батьками Крістоферу Робіну вже спеціально, щоб урізноманітнити історії.

Єдиними, кого у Крістофера Робіна не було, були Сова і Кролик, саме тому вони в історіях постають як реальні звірі, а не як іграшки.

Мілн ніколи не читав книг про Вінні-Пуха Крістоферу Робіну. Він вважав за краще виховувати сина на творах свого улюбленого Вудхауза. Крістофер вперше прочитав вірші і розповіді про ведмедика тільки через 60 років після їх появи.

15 січня річниця від дня народження Жана- Батиста Поклена (Мольєра) (1622-1673)

Мольєр (Жан-Батист Поклен) – французький комедіограф XVII століття, творець класичної комедії, за професією актор, директор та співзасновник театру.

Мольєр - сценічний псевдонім, в перекладі з французської "слово - плющ" (mot lierre). У ХVII ст во Франціїї було прийнято брати сценічні імена зі світу природи.

Мольєр вважав театр – дзеркалом суспільства. У його п’єсах діяли звичайні люди. П’єси Мольєра відрізнялися від звичайних класицистичних п’єс своєю стрімкістю, динамічністю, природньою грою акторів.

Комедія “Тартюф” була перекладена на українську мову ще 1901 року Володимиром Самійленком.

Народився Жан -Батист в сім’ї придворн%