/Files/images/булинг 1.jpg /Files/images/5_main.jpg

Що таке булінг?

Булінг — систематично повторюваний акт фізичного чи вербального насильства, який вчиняється людьми, які мають вищий статус над людьми з нижчим статусом, щоб затвердити свою владу.

Булінг – це агресивна поведінка дітей одне до одного, яка має на меті, принизити, залякати і часто супроводжується фізичним насиллям.

ЗАКОН УКРАЇНИ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)"

ЗАКОН УКРАЇНИ "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами "

Булінг буває:

- фізичний:штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, «сканування» тіла, нанесення тілесних ушкоджень;

- економічний:крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей;

- психологічний:принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж;

- сексуальний:принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти;

- кібербулінг:приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших електронних пристроїв.

Учасниками булінгу називають три групи: агресор, свідки і жертви.

Формами агресії стосовно жертви можуть бути:

вербальне насильство, здійснюється за допомогою голосу (обзивання, прізвиська, поширення принизливих чуток);

вимагання (їжі, грошей, речей, примус вкрасти що-небудь);

образливі дії, жести;

залякування за допомогою агресивної поведінки з метою примусу жертви зробити або не робити чого-небудь;

пошкодження або інші маніпуляції з особистими речами (грабіж, крадіжка, ховання речей);

ізоляція (ігнорування, вигнання з колективу).

Причини булінгу.

Беззахисність. Як правило, агресори обирають жертвою дитину, яка не здатна дати відсіч, психологічно нестійка, легко піддається істерикам. Спочатку агресор послідовно знищує симпатію оточуючих до жертви чрез приниження, а потім використовує більш жорсткі методи гноблення. Якщо на початку цькувань знайдеться авторитетна особа, яка заступиться за жертву, переслідування зійде нанівець.

Неготовність постояти за себе, безпорадність. Агресори насправді боягузи, тому для нападок часто обирають слабших дітей, які точно не зможуть відповісти кривдникам. Жертва не готова дати відсіч через перевагу сил, страх спровокувати ще більшу агресію у відповідь, або тому що не хоче бути «поганою». Деякі школярі не захищають себе через настанови батьків, ніби битися не можна. Таких дітей слід переконати, сказавши, що захищати себе не тільки можна, а й треба.

Знижена самооцінка. Жертва, як правило, закомплексована, живе з відчуттям провини. Особливо яскраво це проявляється у школярів, які гіперактивні, заїкаються, страждають на синдром дефіциту уваги. До зони ризику входять діти, яких не підтримують рідні, із сімей, де немає довіри у стосунках.

Соціальні, психологічні проблеми. Депресія, самотність, відсутність комунікативних навичок, соціальне неблагополуччя, комплекс неповноцінності, насильство у власній родині – сприятливі умови для набуття статусу жертви у школі. Чутливість, недовіра, полохливість і тривожність є індивідуальними рисами характеру, що роблять дитину беззахисною та привабливою для агресора.

Підвищена агресія. Іноді ізгоями стають забіякуваті діти, які болісно й емоційно реагують на прохання або зауваження. При цьому їхня агресія має реактивний характер і розвивається внаслідок високої збудливості та беззахисності.

Що робити батькам?

Розкажіть дитині, що таке булінг, поясніть основні причини цькування і хто перебуває у зоні ризику. Дитина має розуміти, як діяти у такій ситуації, а саме – обов’язково про це розповісти дорослим. Варто пояснити їй, що є припустимим у поведінці в групах, а що ні, та не дозволяти чинити насилля над собою та іншими дітьми.

Якщо ваша дитина все ж стала жертвою булінгу, не потрібно одразу бігти до школи та влаштовувати «розбір польотів», так ви ще більше наражаєте її на небезпеку. Спочатку треба розібратися про причини, які спровокували цю ситуацію, і що думає про це сама дитина. Якщо вона не може сама чинити опір, тоді вже треба звертатися до школи.

Порадьте малюку більше проводити часу серед старших дітей. Це може забезпечити тимчасовий захист.

Не можна гнівитися на дитину через те, що вона не може виявити спротив. Не судіть по собі. Це дитина, їй може бути соромно, незручно, страшно. Завдання батьків – підтримати, а не погіршувати психологічний стан малюка.

З юридичної точки зору, ви не маєте права з’ясовувати стосунки з дитиною-агресором. Це обов’язки шкільного психолога та соціального педагога. Інакше можете отримати позов до суду за залякування чужої дитини.

Наслідки дитячого булінгу бувають різні. У найкращому випадку це замкнутість, антисоціальний спосіб життя у майбутньому, у найгіршому – вчинення суїциду. Пам’ятайте, уникнути страшних наслідків цькування можна, коли стосунки між батьками та дітьми базуються на довірі.

/Files/images/При порушенні прав дитини.jpg /Files/images/телефон.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 165